Мабуть кожен, хто працює у сфері ІТ чув про проблему взаємодії розробників і тестувальників. Існує таке упередження, що розробники недолюблюють тестувальників, та навпаки. Чи дійсно це так?
Звичайно, це не догма, однак часта проблема айтішних колективів: протистояння між розробкою та тестуванням. Причин для цього безліч, головними з яких можуть бути:
- протиставлення розробниками тестування своїй роботі – частіше за все девелопери надто «опікають» створений ними продукт, вони болісно сприймать дефекти у ньому відносно себе;
- «тестування заради тестування» – велика частина тестувальників надо вузько дивляться на специфіку професії та вважають за свою головну мету «ламати» продукт;
- несприйняття важливості тестування – частина розробників не вважають, що тестування є загальноприйнятою, важливою та доцільною професією, тому дещо зневажливо ставляться до тестерів;
- проблеми менеджменту – посередництво проджект-менеджерів може, окрім очевидних позитивних результатів, при неналежному підході давати негативні наслідки у вигляді конфронтації.
Окрім того, часто проблемою взаємодії розробників та тестувальників є наявність упереджень. Особливо це стосується спеціалістів із досвідом. Суть подібних ситуацій у тому, що спеціаліст (чи то тестер, чи девелопер) упереджено ставиться до другої сторони співпраці через свою призму поглядів, досвіду і сприйняття. У науці це носить назву когнітивних упереджень.
Серед найбільш популярних айтішних когнітивних упереджень можна виділити:
- фреймінг – часто повторюваний один і той же сценарій у роботі може замилювати око і не давати розгледіти інші аспекти. Як тестувальник може не бачити дефектів в роботі за звичним сценарієм тестів, так і девелопер може не розгледіти проблем у коді, в сотий раз перечитуючи рідні рядки;
- ретроспективне упередження – ситуація, в якій факти і події «підганяються» під вже існуючу думку чи погляд. Якщо розробник вважає, що тестер просто намагається «зламати» його код, то кожен баг чи дефект вважатиме не що іншим, як такою собі «спробою замаху на вбивство» ідеального з його точки зору продукту;
- ефект прилучення до більшості – це перевага думки більшості над власною. Якщо майже вся команда проєкту вважає, що на формі не має бути інлайн-валідації, а тестувальник розуміє, що вона обов’язкова, то часто думка більшості подавлює думку одного, навіть якщо ця єдина думка більш правильна;
- ефект негативу розкривається у критичному ставленні до усіх моментів роботи. Чи то тестувальник бачить на кожній сторінці сайту купу багів, чи розробник вважає, що усі намагаються доскіпуватися до його роботи – так чи інакше надто негативний погляд погано впливає на взаємини;
- утрачена вартість – спроби довести, що витрачені зусилля варті результату. Наприклад, якщо тестувальник цілий день тестував продукт і не знайшов жодного багу, то намагатиметься знайти хоч якийсь дефект, аби лише не було відчуття, що час витрачено дарма.